Автор терміна В. О. Ключевський датує епоху палацових переворотів періодом від смерті Петра I 1725 року до вступу на престол Катерини II 1762 року.
Катерина II спочатку не мала жодних прав на престол, але змогла здобути всенародну любов і титул Великої імператриці. Вона не допускала до управління країною своїх фаворитів, але всіляко благоволила дворянству. 🔚 Епоха палацових переворотів закінчується поваленням Павла I, сина Катерини II, 1801 року.
Підсумком стало зміцнення самодержавства, посилення позицій армії, на яку спиралися майбутні государі, і російського дворянства. Саме воно було основною діючою силою в період 1725-1762 рр., тому його становище після закінчення епохи переворотів значно покращилося.
Передумовою для початку епохи палацових переворотів і для проголошення Катерини імператрицею зокрема стало те, що 1722 року Петро І змінив діючий віками порядок престолонаслідування за заповітом або шляхом соборного призначення, легалізувавши особисту волю імператора, який сам призначав майбутнього спадкоємця …