Одне зі специфічних пристосувань верблюда для життя в пустелі – горби, що являють собою жирові відкладення. Горби служать своєрідним “дахом”, що захищає спину верблюда від палючого сонця. Крім того, концентрація всіх жирових запасів організму на спині сприяє кращій тепловіддачі.
Мешканці пустелі високо цінують верблюдів і називають цю тварину “кораблем пустелі”, бо вона так само ідеально пристосована для життя й мандрівок у пустелі, як корабель – для плавання морями й океанами.
Верблюди мають своєрідну форму ніздрів. Водяна пара, що міститься в повітрі, яке видихається, конденсується в носі та стікає в рот тварини. У результаті вона видихає практично сухе повітря, тим самим заощаджуючи дорогоцінну рідину.
Якщо поглянути на ступні верблюда, то одразу зрозумієш, що вони не бояться опіків, бо вкриті товстими еластичними мозолистими подушечками. Вони дуже широкі, і верблюд не провалюється в пісок, коли йде пустелею.